Зараження можливе лише у випадку кров, сперма чи грудне молоко людини, зараженої ВІЛ потрапляє в кров іншої людини , зараженої людини, . ВІЛ міститься практично в усіх біологічних рідинах зараженого організму, але в різних концентратах. Найбільша його кількість визначається в крові, спермі, виділеннях статевих органів жінки і грудному молоці. Тому найпоширенішим способом зараження ВІЛ є статевий акт без презерватива, коли через мікротравми слизової оболонки статевих організмів чоловіка чи жінки вірус проникає в організм людини. Особливо небезпечним є :

-анальні сексуальні контакти, так як слизова кишечника дуже легко травмується;

-статеві зносини під час менструації;

-статеві зносини між партнерами з западними захворюваннями статевих органів.

Небезпека зараження існує при використанні загальних шприців для введення наркотиків шляхом ін`єкцій. Вірус може передаватись від зараженої матері дитині під час годування, вагітності, пологів. Ризик інікування при переливанні крові чи використанні для лікування препаратів з неї в Україні практично виключений. З 1987 року кров кожного донора перевіряється на наявність ВЛІ і при одержанні позитивного результату не використовується ні для яких цілей.

До цього часу не відомо жодного випадку зараження ВІЛ через сечу, кал, слину, піт, сльози: у цих виділенях організму інфікованої людини ВІЛ містется в кількостях для зараження іншої людини.Отже, немає ніякої небезпеки зараження при рукостискані, обніманні, поглажуванні та поцілунках, точно не загрожує людині, коли носій вірусу кашляе або чихає в його бік.